Eine Nation im Stillstand? - Friedliche Kundgebung in Mannheim zum Unabhängigkeitstag der Ukraine - Нація в глухому куті?- Демонстрація в Мангеймі до Дня Незал

Heute vor genau sechs Monaten griff  Wladimir Putin die Ukraine an. Für einen Moment schien die Welt stillzustehen. Hatte er am 24. Februar noch gedacht, dass er die Ukraine in wenigen Tagen einnehmen kann, wurde er eines Besseren belehrt.

Die Ukrainer kämpfen um ihr Land und ihre Nation in einer überraschenden Stärke.

Dennoch scheint der Krieg kein Ende zu finden.

Daher stellen wir uns heute  am Unabhängigkeitstag der Ukraine die Frage:

Ist die ukrainische Nation im Stillstand und Krieg gefangen?

Nach dem wiederholten Austausch mit Ukrainern bin ich jedoch gewiss, dass dem nicht so ist.

 

UKR

Рівно півроку тому сьогодні Володимир Путін напав на Україну. На мить світ ніби завмер. Поки він думав 24 лютого, що зможе взяти Україну за кілька днів, його вчили інакше.

 

Українці в дивовижній силі борються за свою країну і націю.

 

Проте війна, схоже, не має кінця.

 

Тому сьогодні, на День Незалежності України, ми задаємо собі питання:

 

Чи перебуває українська нація в пастці безладу і війни?

 

 

Однак після неодноразових обмінів з українцями я впевнений, що це не так.

Selten erlebte ich so viel Zuversicht, Mut, Dankbarkeit und vor allem Tapferkeit wie bei den Ukrainern,  die mir die letzten Monate und auch heute begegnet sind. Sie erzählen mir ihre Erlebnisse mit Tränen in den Augen und trotz allem einem Lächeln, das von Herzensstärke zeugt. Auch heute war dies wieder so.

Da ist die Lehrerin N. mit ihrem Mann, welcher auch Lehrer war. Ihr Haus wurde bombardiert, als sie in der Schule waren. Sie haben alles verloren und sind doch voller Dankbarkeit darüber, dass sie leben. Noch mehr, dass sie in Deutschland aufgenommen wurden und hier Unterstützung bekommen haben. Ihre vier Kinder sind noch in der Ukraine und die Sorge ist groß.

 

Junge Frauen aus dem Osten der Ukraine, die mit mir in einer Herzlichkeit sofort das Gespräch begannen, als würden wir uns schon länger kennen. Innerhalb von drei Monaten lernten sie überraschend gut unsere Sprache und blieben bei all dem Lob dazu bescheiden.

Selbst als sie heute die Nachricht bekamen, dass gerade kurz zuvor ein Bahnhof bombardiert wurde und 15 Menschen ihr Leben verloren haben, blieben sie ohne Verachtung. Bestürzt, traurig, aber trotzdem war kein Groll in ihrem Herzen zu spüren. Das bewegt. Davon können wir nur lernen.

 

UKR

Рідко коли я відчував стільки впевненості, мужності, вдячності і, перш за все, хоробрості, як з українцями, яких зустрічав в останні місяці і сьогодні. Вони розповідають мені про свої переживання зі сльозами на очах і попри все посмішкою, яка свідчить про силу серця. Сьогодні це знову сталося.

 

Є вчителька А. з чоловіком, який теж був учителем. Їхній будинок був розбомблений, коли вони були в школі. Вони втратили все і при цьому сповнені вдячності за те, що живі. Тим більше, що вони були прийняті в Німеччині і отримали тут підтримку. Їхні четверо дітей досі перебувають в Україні, і занепокоєння велике.

 

 

Молоді жінки зі сходу України, які відразу ж почали зі мною розмову в сердечності, ніби ми давно знайомі. Протягом трьох місяців вони напрочуд добре вивчили нашу мову і залишилися скромними у всьому цьому.

 

Навіть коли сьогодні вони отримали звістку про те, що щойно розбомбили вокзал і загинули 15 людей, вони залишилися без презирства. Збентежена, сумна, але все одно в її серці не було образи. Це рухається. Ми можемо тільки вчитися на цьому.

Nach dem heutigen Abend und den neuen Bekanntschaften kann ich nur sagen, dass jeder Kontakt zu den uns anvertrauten flüchtigen Ukrainern eine Bereicherung darstellt. 

Zweifelsohne wird es langsam ruhiger um die Ukraine. Wir Europäer schauen immer mehr weg, die nötige Unterstützung fällt dem Gleichmut zum Opfer. Dem ersten Schock folgt immer mehr das Verdrängen. Das ist leider normal und menschlich. Aber wir dürfen diese Nation nicht vergessen. Wir sind in all dem miteinander verbunden. Und mag unsere Regierung weiterhin oftmals nicht die nötigen Schritte gehen, haben wir im einzelnen doch die Chance, etwas im Kleinen zu verändern. Zuhören, teilhaben, Freundschaften knüpfen und ein klein wenig Heimat schenken.

Das bedeutet manchmal, dass wir unsere Komfortzone verlassen. Aber es lohnt sich, denn es ist nicht nur ein Geben. Freundschaften entstehen und bleiben gewiss in manchen Beziehungen länger, als dieser Krieg noch andauern wird.

 

Wenn wir heute, morgen und in Zukunft zusammenhalten, zeigen wir Putin und seinen Anhängern in Russland, was Unabhängigkeit wirklich bedeutet.

 

Nämlich Zusammenhalt und daraus resultierend eine neue Zukunft für die Ukraine. 

 

Dies ist nötig, wenn eines Tages der Wiederaufbau beginnt und der Wiederaufbau des Landes funktioniert nur, wenn die Zuversicht, der Mut und die Tapferkeit bleiben und somit die Nation der Ukrainer in ihrem Land und Europa neu auflebt. 

 

UKR

Після сьогоднішнього вечора і нових знайомств можу лише сказати, що будь-який контакт з довіреними нам українцями-втікачами – це збагачення. 

 

 

Безперечно, навколо України все потихеньку заспокоюється. Ми, європейці, все частіше дивимося в інший бік, необхідна підтримка стає жертвою незворушності. За першим шоком все частіше слід придушення. На жаль, це нормально і по-людськи. Але ми не повинні забувати про цю націю. Ми пов'язані у всьому цьому. І навіть якщо наша влада часто не робить необхідних кроків, у нас є можливість щось змінити в невеликих масштабах. Слухайте, беріть участь, заводьте друзів і дайте трохи дому.

Іноді це означає, що ми виходимо із зони комфорту. Але воно того варте, адже це не просто дарування. Теплота і дружелюбність, з якими ми стикаємося, збагачує. Дружні стосунки, безумовно, розвиваються і залишаються в деяких відносинах довше, ніж триватиме ця війна.

 

Якщо ми будемо триматися разом сьогодні, завтра і в майбутньому, ми покажемо Путіну і його прихильникам в Росії, що насправді означає незалежність.

 

А саме згуртованість і, як наслідок, нове майбутнє України. 

 

 

Це необхідно, коли одного разу почнеться реконструкція. Але це працює тільки в тому випадку, якщо зберігається впевненість, сміливість і хоробрість.

 

Es war mir eine Ehre und vor allem Freude, Euch heute kennenlernen zu dürfen. Von Herzen Gottes Segen. 

Слава Україні - Ehre/Ruhm der Ukraine Слава Україні

 

UKR

Для мене було честю і перш за все задоволенням познайомитися з вами сьогодні. Боже благословення від серця.

 

Слава Україні 🇺🇦

Nach erneuter Absprache mit einem Teil der Anwesenden wurden die Bilder teilweise durch ein Sinnbild von anderen Tagen ausgetauscht. 

Die Bildrechte obliegen der Website